Партнерство інклюзивно- ресурсного центру з закладами освіти.
Партнерство – це вибудувана співпраця усіх сторін, від якої виграють усі. Відповідальне партнерство між інклюзивно-ресурсним центром та закладами освіти забезпечить якісну інклюзію, включення дитини з ООП в освітній процес.
Вперше термін «інклюзивна освіта» був висвітлений у Саламанській декларації і прийнятий на Всесвітній конференції у 1994 році. В ній зазначаються основні принципи, політика та практична діяльність у галузі освіти осіб з особливими освітніми потребами, а саме:
• кожна дитина має основне право на освіту і повинна мати можливість отримувати та підтримувати прийнятний рівень знань;
• кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та навчальні потреби;
• варто розробляти систему освіти та впроваджувати освітні програми таким чином, щоб брати до уваги широке різноманіття цих характеристик та потреб;
• особи, які мають особливі освітні потреби, повинні мати доступ до навчання у звичайних школах, які зобов’язані створити їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих перш за все на дітей з метою задоволення цих потреб;
• звичайні школи з такою інклюзивною орієнтацією є найбільш ефективними засобами боротьби із дискримінаційним ставленням, створення привітної атмосфери в громадах, побудови інклюзивного суспільства і забезпечення освіти для всіх; крім того, вони забезпечують ефективну освіту для більшості дітей.
Основою реалізації прав дітей на освіту є велика кількість нормативних актів як в Україні, так і у світі.
Статтею 53 Конституції України кожному гарантовано право на освіту. В ст.19 Закону України „Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти.
Розвиток інклюзивної системи освіти в Україні забезпечив права осіб з ООП на якісну освіту. В Статті 3 Закону України «Про освіту» зазначається: «Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України».
Отже, в основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти для осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для усіх учасників освітнього процесу.
Для забезпечення права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття освіти та їх системного кваліфікованого супроводу був створений у 2018 році в м. Вінниці «Інклюзивно-ресурсний центр №1».
Практичний досвід взаємодії нашого ІРЦ і закладів освіти, які знаходяться на території обслуговування, щодо організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) відповідно до існуючого нормативно-правового забезпечення та сучасного розуміння інклюзивної освіти представлений у цій статті.
Актуальність обраної теми обумовлена низкою труднощів та викликів, які виникають під час організації інклюзивного навчання в закладах освіти.
Свою роботу з закладами освіти ми починали з просвітницької діяльності в галузі інклюзивної освіти, з руйнування стереотипів щодо дітей з ООП, формування позитивного ставлення, сприймання їх та їхніх родин як повноцінних рівноправних учасників освітнього процесу.
Це був довгий та нелегкий шлях, починаючи від неприйняття, неготовності виходити з зони комфорту до перших успіхів та соціалізації дітей з особливими освітніми потребами в освітнє середовище.
Аналізуючи результати спільної роботи з закладами освіти, ми прослідкували такі труднощі:
- недостатню усвідомленість педагогами переваг інклюзії;
- несформованість або застарілість думок про освітні здібності та потреби дітей з ООП;
- заперечення або невизнання виникнення труднощів через страх здатися для інших некомпетентним;
- недостатність знань з використання методів та технологій в роботі;
- несистематичність в роботі з дитиною;
- відсутність командної роботи КППС, неузгодженість дій;
- слабкі партнерські зв’язки з батьками.
Для вирішення цих труднощів були внесені зміни в нашу співпрацю, після яких прослідковується позитивна динаміка розвитку інклюзивної освіти в закладах, які залучали наших фахівців. Впровадження інклюзивного навчання потребує переорієнтації та дослідження нових напрямків навчання та виховання дітей, чіткої визначеності корекційної спрямованості під час освітнього процесу.
За кожним інклюзивним закладом освіти були закріплені фахівці ІРЦ, які постійно підтримують зв’язок з педагогами та адміністрацією. Вони допомагають формувати психологічну готовність вчителів до інклюзивної освіти та командної взаємодії.
Проводились заходи, спрямовані на удосконалення знань по роботі з дітьми з різними освітніми труднощами, зустрічі у форматі питання- відповідь, де розглядали кожен індивідуальний випадок, надавалась методична допомога, залучались з доповіддю на педагогічні ради. Заходи проводимо як в очній, так і в дистанційній формах.
Інформаційна насиченість сучасного світу вимагає прийняття новітніх технологій, спеціальної підготовки та певної адаптації навчального матеріалу для здобувачів освіти, щоб у доступному вигляді надати їм необхідні знання. Для педагогів важливо розуміти, які зміни потрібно внести у методи та стратегії викладання, формування інклюзивного простору для того, щоб забезпечити максимально активну і значущу участь для усіх дітей в класі.
З цього приводу слід пригадати теорію Л.С. Виготського про те, що навчання повинно випереджати розвиток, будуватися на потенційних можливостях дитини, які можливо реалізувати лише у процесі навчання з допомогою педагога. Процес навчання повинен вести за собою розвиток дитини, навчання виступає позитивним тоді, коли воно стимулює розвиток, «веде його за собою», а не слугує просто збагаченню дитини новими знаннями, які легко входять в її свідомість. Розвиваюча функція навчання повинна бути спрямована на прискорення темпу розвитку дитини і подолання труднощів. Отже, на думку Л.С. Виготського, навчання може бути розвиваючим тільки тоді, коли воно враховує зону найближчого розвитку, являє собою той резерв потенційних можливостей дитини, який вона може реалізувати тільки з допомогою дорослого.
У зв’язку з цим виникла необхідність в проведенні практичних тренінгів, що дає можливість педагогам на кейсах і вправах краще опанувати особливості роботи з дітьми з різними категоріями труднощів та залучити до спільної роботи з однолітками. Перевагою є те, що кожен педагог може не тільки почути теорію, а й опрацювати даний випадок, дійти особистого висновку та почути думки інших.
Команда психолого-педагогічного супроводу є важливою частиною якісного інклюзивного навчання в закладі освіти. Продуктивність її роботи та успішність розвитку дитини із особливими освітніми потребами безпосередньо залежить від порозуміння між членами команди та зосередження на загальній меті.
Саме тому ми акцентуємо особливу увагу на створенні ефективної КППС та надаємо наставницьку підтримку з питань узгодження діяльності всіх її членів. На цю тему було розроблено та проведено тренінг. Дуже показовою стала вправа «Будинок». Метою якої було наочно показати сутність поняття командної роботи.
Педагоги були розділені на три групи. Ціль одна для всіх – побудувати з конструктора будинок, але були використані різні умови виконання завдання.
Перша група, в якій все робили спільно: обговорювали, планували, працювали, вносили зміни.
Друга група також працювали спільно, але без обговорення і планування.
Третя – кожен педагог отримав свою частину роботи, працювали ізольовано один від одного.
Учасники тренінгу отримали знання про важливість командного підходу, побачили суттєву різницю між ефективною командною роботою та формальною, оволоділи навичками колективної взаємодії та вмінням узгоджувати свою діяльність з діяльністю інших колег.
Успіх роботи команди супроводу дітей з особливими освітніми потребами залежить від розуміння спільної мети та підходів, рівноправності в їх реалізації і відповідальності за результат.
Ознаки ефективної комунікації команди супроводу:
• чітке розуміння сторонами своїх ролей та обов’язків;
• обговорення спільної діяльності;
• обмін досвідом з використання прийомів і методів роботи з дитиною;
• бажання сторін чути одна одну та враховувати отриману інформацію.
Одним із завдань КППС – є забезпечення індивідуалізації навчання особи з особливими освітніми потребами, шляхом визначення переліку додаткових послуг, конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання, що зазначається в індивідуальній програмі розвитку дитини.
Тому систематично проводиться робота над розумінням важливості створення дієвої ІПР, особливостями її розроблення, правильною постановкою цілей та їх реалізацією. За потреби долучаємось до її розроблення.
Передумовою досягнення успіху являється співпраця усіх членів КППС, а саме:
- визначення потреб дитини;
- розробка відповідних заходів для її підтримки;
- розробка індивідуального навчального плану на основі інформації про розвиток дитини;
- відповідна професійна підготовка вчителів, постійне підвищення кваліфікації, творчий пошук та впровадження перспективного педагогічного досвіду щодо роботи дітей з ООП;
- проведення моніторингу розвитку дитини, внесення змін в ІПР (за потреби).
Це все сприяє повноцінному вивченню індивідуальних особливостей розвитку, потреб та можливостей дитини з ООП. Відповідно до потреб дитини визначається корекційна складова спрямована на розвиток пізнавальних процесів, корекцію мовного розвитку, емоційно-вольової сфери, корекцію порушень моторики, фізичного розвитку, соціальної поведінки, формуванню навичок соціально-побутового орієнтування, що створює передумови для формування знань, умінь, навичок, які підвищують ефективність навчання та виховання дітей і полегшують процес оволодіння необхідними для здобувачів освіти знаннями, вміннями, навичками, становлення особистості в цілому.
Співпраця між членами команди дає можливість розробити ІПР, яка відображає сильні сторони дитини, її інтереси, потреби, наявний рівень знань і навичок; визначити пріоритети в рамках навчальної програми, а також здійснювати систематичний моніторинг успішності дитини.
Використання новітніх методик та інноваційних технологій підвищує ефективність освітньо-виховного та корекційно-розвиткового процесу, сприяє оволодінню дітьми якісними знаннями, формуванню основних життєвих компетенцій, розширює можливості реалізації їх життєвих планів і досягнень життєвого успіху в процесі інтеграції в суспільство.
Кожен заклад освіти має нести колективну відповідальність за успіх чи невдачу всіх учнів. Батьки – це важливі партнери в КППС, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших. Вони повинні контролювати навчання дітей та підтримувати їх, надавати інформацію про стан дитини та, за наявності, проінформувати про попередній досвід роботи дитини зі спеціалістами.
Ще на етапі проходження комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини, фахівці ІРЦ постійно наголошують батькам, що однією з умов ефективності інклюзивної освіти є їхня активна участь у команді психолого-педагогічного супроводу. Тому ми розробили та провели захід на тему: «Співпраця батьків дітей з особливими освітніми потребами з ІРЦ та закладом освіти», де було розглянуто зміни в законодавстві щодо організації інклюзивного навчання, робота КППС, створення ефективної команди, роль батьків, їх права та обов’язки, роль ІРЦ під час організації інклюзивного навчання та кваліфікований супровід дитини в закладі освіти.
Працюючи з КППС, ми помітили труднощі в розумінні сутності адаптації та модифікації, вміння застосовувати їх на практиці. Фахівцями ІРЦ був розроблений цикл практичних тренінгів на тему: «Адаптації та модифікації в навчанні». Метою яких було набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь при роботі з різними типологіями труднощів, надання правильної підтримки дитини з ООП в закладі освіти та використання адаптацій /модифікацій необхідних для ефективного засвоєння знань і залучення дитини до навчального процесу.
Показником результативності реалізації ІПР є проведення моніторингу, що допомагає відстежувати динаміку розвитку дитини з ООП, своєчасно вносити корективи до плану роботи, забезпечувати всебічний розвиток та успішність дитини.
Всебічний розвиток дитини, як члена суспільства, повністю залежить від можливості повною мірою реалізовувати свої права. Якісна початкова освіта надає дітям рівні вихідні шанси і дозволяє досягнути успіху на наступних етапах навчання. Для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина з особливими освітніми потребами повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослими та ровесниками. Тому на базі нашого ІРЦ уже другий рік ми проводимо групові заняття для дітей з ООП, які ідуть в 1 клас. Навчаємо їх працювати в команді, комунікувати між собою, організовувати своє робоче місце, дотримуватись правил поведінки в класі. Це допомагає підготувати дитину до роботи у школі, а нам – побачити їх роботу в колективі, визначити найсприятливіші умови для виконання певних видів діяльності та надати відповідні рекомендації педагогам по успішній адаптації дітей у ЗЗСО.
Узагальнюючи інформацію даної теми, можна зробити висновок, що спільне вирішення проблем потребує обов’язкового активного залучення всіх зацікавлених сторін. Тому пріоритетним завданням залишається системна взаємодія закладів освіти та ІРЦ, яка є необхідною умовою підвищення ефективності впровадження інклюзивної освіти.
Запропоновані в нашій статті форми роботи ІРЦ з закладами освіти покращують знання педагогів, формують навички і вміння роботи з дітьми з ООП, створюють умови для формування ефективної КППС, сприятливої атмосфери співпраці та взаємодії між собою. Однак інклюзія є реальною там, де суспільство готове до її впровадження – як на державному рівні, так і на рівні педагогів і батьків. Ми можемо змінити або покращити майбутнє дитини, головне – віра, бажання та злагоджена робота усіх учасників.