Перебуваючи в суспільстві людей, що розмовляють, у дітей з типовим розвитком оволодіння мовою відбувається природним і непомітним чином. Що ж стосується дітей, які мають мовленнєві порушення або труднощі, то їм потрібна додаткова допомога та підтримка у навчанні мовленню. Як почувають себе такі діти? Як їх зрозуміти? Найкраще це зробити через уяву, ніби ви потрапили в країну, де всі люди говорять незнайомою вам мовою. Що б тоді ви відчували?.. Непорозуміння? Неприйняття? Розпач? Страх? Які допоміжні засоби для спілкування ви б шукали? Насамперед, це була б мова тіла, жести та картинки. І ми, дорослі, маючи за плечима життєвий досвід, шукали б своє місце в новому світі, своє коло спілкування, своє оточення – оточення тих, хто хоче нас зрозуміти і кого хочемо розуміти ми. А що ж діти? Багато хто з них почувається так само розгублено, самотньо, вони неприйняті та незрозумілі іншими. Як можна оцінити силу безмовного мовлення, які критерії можна при цьому застосувати, від чого залежить здатність висловлюватись мовою жестів та рухами тіла? Тіло ніколи не буває німим. Коли люди збираються разом, вони розмовляють, навіть коли мовчать. Наступаючі рухи – це таке ж повідомлення, як і невелика зміна сидячої пози, а також відкрита долоня, посмішка, колір краватки або тонкий аромат парфумів – все це прояви нашої особистості і в той же час повідомлення для інших .Міміка, жести, поза та рухи, просторові відносини, дотики та одяг – важливі засоби невербального спілкування – давньої форми міжособистісного розуміння.В науковій літературі доведено філогенетичний зв’язок між розвитком рухів та формуванням вимови, тобто центри мови та рухів рук розташовані в одній і тій самій області мозку, і тому існує зв’язок між мовленням та рухами руками (долонями, пальцями).Відповідно, завдання жестів — допомогти дитині в оволодінні мовою. Використання жесту, як доповнення до мовлення, допомагає дитині розвивати комунікацію, накопичувати словниковий запас, розуміти сенс сказаного і того, що відбувається. Сукупність рухів тіла та мовних органів сприяє зняттю напруженості та монотонності мови, які притаманні дітям із затримкою психічного та мовного розвитку. Розкутість та невимушеність, що набуваються дітьми під час виконання ритмічних рухів тілом, надають позитивний вплив і на рухові властивості мовних органів.
Опанування мовою тісно пов’язане з когнітивним розвитком. Мова дає можливість думати незалежно від конкретної дії. Це дозволяє уявляти абстрактні розумові операції, відірвані від реальної діяльності. Проте оволодіння мовою ґрунтується на практичних діях, на фізичній активності. Можна навіть сказати, що мова – це насамперед фізико-моторний процес. Це необхідно враховувати під час розгляду способів підтримки та навчання мовленню дітей. Використовування рухів під час заняття з формування (запуску) мовлення, розглядається як стимуляція для формування та закріплення вимовних навичок.Жест дає можливість дитині не лише почути, а й побачити, відчути та відтворити самому те, що говорить співрозмовник – педагог чи батьки. Адже, як правило, візуально діти набагато краще засвоюють інформацію, ніж на слух. Жест привертає увагу дитини, сприяючи концентрації уваги до інформації, цим забезпечується активна участь дитини в розмові. Також, за допомогою жестів у мові виділяються ключові слова, що допомагає дитині зрозуміти головний сенс сказаного.Можна виділити кілька основних функцій жесту:1. Розуміння – рухи рук зрозуміти набагато легше, адже дитина фактично “бачить” слова, також легше запам’ятати рух руки, а не цілий звукоряд. До того ж, супроводжуючи промову жестами, ми автоматично говоримо чіткіше та повільніше.2. Комунікація – дитині легше повторити жест, ніж слово. Відповідно, навіть не вміючи розмовляти, дитина зможе висловити свої бажання, повідомити потреби або просто поділитися інформацією, а також брати участь у діалозі. А чим раніше дитина навчиться задавати питання та відповідати, тим краще згодом буде розвинена її мова.3. Збільшення словникового запасу – дитині набагато легше запам’ятати жест, ніж безліч варіацій звукосполучень, з яких складаються слова. До того ж, сприймаючи інформацію одночасно за допомогою кількох аналізаторів (слуху, зору, дотику), слова міцніше утримуються у пам’яті.4. Орієнтація в різних мовних компонентах — жести допомагають засвоїти використання прийменників, сполучників та інших компонентів, з яких складається мова.5. Отримання знань — навчальний процес більш усвідомлений та ефективний, якщо при вивченні понять та предметних слів це підкріплюється жестами.
Для більшої переконливості наведемо наукові дослідження зарубіжних фахівців та експертів-мовників. Ірен Юхансон (професор фонетики кафедри фонетики та спеціальної педагогіки університетів Умео та Карлстада) доводить, що діти з синдромом Дауна, які опановують жести і супроводжують ними власне мовлення з перших років життя, починають спілкуватися набагато раніше (за допомогою жестів), ніж вони могли б це робити користуючись лише вербальною мовою. Таким чином, діти отримують можливість спілкуватися та розвивати мову, незважаючи на те, що ще не вміють говорити. Згодом ніхто із цих дітей не обмежився жестами. Професор Юхансон також вважає, що діти, які одночасно використовують жести та розвивають мову, набувають більшого словникового запасу, ніж інші діти.Джон Ф. Міллер (доктор філології, професор кафедри комунікативних розладів університету штату Вісконсін, США) вважає, що жести корисні як дітям із синдромом Дауна, аутизмом, ДЦП та з іншими нозологіями, що призвели до затримки мовного розвитку, так і дітям без мовних відхилень. У його дослідженні 1991 року показано, що діти, які використовують жести, мають більший запас мовних слів, ніж діти, які не використовують жести. Міллер також підкреслює, що жести полегшують сприйняття інформації та сприяють кращому розумінню.
Систему рухових вправ, в яких різноманітні рухи (корпусу, голови, рук, ніг) поєднуються з вимовою певного мовного матеріалу (звук, склад, слово, фраза) називають фонетичною ритмікою. Фонетична ритміка була розроблена для розвитку мови у дітей з порушеннями слуху. Вперше така методика була представлена і описана у посібнику «Фонетическая ритмика» у 1989 році Власовою Т.М. та Пфафенродт А.Н. Цією технікою широко користуються логопеди і сьогодні, що працюють з дітьми, які не мають втрати слуху, проте мають ЗНМ. Фоноритміка органічно входить в роботу по формуванню вимови і відіграє суттєву роль у корекції мовлення дітей молодшого віку, розвиває в них природність рухів.
Поєднання рухів тіла та мовлення дає можливість досягати певних цілей, а саме:
- поєднати роботу мовно-рухового та слухового аналізаторів з розвитком загальної моторики;
- сприяти формуванню у дітей природності мовлення, враховуючи інтонаційну та ритмічну сторони мовлення;
- розвивати фонематичний слух і використовувати його під час формування і корекції мовленнєвих навичок.
Об’єм роботи, що сприяє формуванню мовлення при використанні рухів та жестів, ділиться на певні етапи.
Перший – це робота над постановкою звуків (голосні та приголосні). Обов’язковою умовою під час вивчення з дитиною звуків є демонстрація літери (графеми). Помічено, що діти з ООП (РАС, із затримкою психічного та мовного розвитку), позитивно сприймають графічні зображення і прагнуть їх систематизувати. Таким чином гармонійно поєднується візуальне сприйняття з мовним матеріалом.
Другий – навчання поєднувати вимову поставлених звуків з відповідними рухами та співвідносити звук і графему та навпаки, що сприяє формуванню навички читання.
Наступний, третій етап, – робота над їх сполученнями з опорою на таблички зі складами.
Четвертий етап – введення в мовлення слів, що складаються із вивчених звуків-рухів. На заняттях слід поступово зменшувати кількість рухів і прагнути до автоматизованої вербальної вимови слова. Щоб досягти максимально якісного результату, слід використовувати велику кількість різноманітної наочності.
Останній, п’ятий етап – це формування фрази із засвоєних слів, з опорою на дидактичний матеріал та використання опанованих слів, фраз у повсякденному спілкуванні.
Щоб забезпечити таку поетапну та максимально ефективну співпрацю з дитиною на корекційно-розвиткових заняттях, потрібна нова та сучасна наочність, яка буде враховувати всі аспекти роботи. Тому і виникла потреба створити дидактичний матеріал, з яким буде цікаво та зручно працювати. Спираючись на багаторічний практичний досвід роботи логопедів та дефектологів з дітьми з ООП по запуску та розвитку мовлення, було створено комплект робочих карток, який отримав назву – «Від звуку до фрази». Розрахований цей посібник для дітей від 2-х років, що мають загальний недорозвиток мовлення або затримку мовного розвитку.
Добираючи та систематизуючи ілюстративний матеріал та види роботи з ним, було враховано наступні критерії:
– яскравість, сучасність, доступність для розуміння дитини;
– особливості та напрямки розвитку і навчання дитини з ООП.
Відповідно до поставлених завдань, метою даного посібника є:
- розвивати мовне дихання та силу голосу;
- вивчати звуки та букви (постановка звуку, ізольована вимова, впізнавання відповідної графеми, передруковування, самостійне прописування);
- розвивати та укріплювати загальну моторику тіла та моторику пальців рук;
- формувати та розвивати сенсорні (тактильні, зорові, слухові) сприйняття у дитини;
- формувати навичку глобального читання та читання складів, слів, чистомовок;
- коригувати правильність вимови слова(чіткість, злитність, наголос);
- розвивати мовлення, увагу, пам’ять.
Реалізація окреслених напрямів логопедичної роботи відбувається паралельно, і працювати за цим посібником можуть як дефектологи, логопеди, сурдопедагоги, так і асистенти вчителя (асистенти дитини) під час індивідуальних корекційно-розвиткових занять.
Розглянемо детально з чого починати та як саме використовувати робочі картки.
- Навчаємось вимовляти голосні звуки та вивчаємо відповідні літери.
- промовляємо звук, супроводжуючи його відповідним рухом тіла;
- відповідно до дактилю української жестової мови, складаємо букву пальчиками (розвиваємо моторику пальчиків);
- подовжено промовляємо звук і водимо пальчиком по спіралі(сприяє розвитку сили голосу, мовного дихання);
- на місці трафарету – букву замальовуємо, ліпимо з пластиліну та накладаємо на шаблон, складаємо з паличок, олівців та іншого матеріалу по пам’яті на вільному просторі аркуша. По можливості прописуємо букву олівцем;
- червоні та чорні кружечки на картках використовуємо для подовженої та короткої (голосної та тихої) вимови звуку з одночасним рухом долоньки. Наприклад, на червоний круг ставимо кулачок і співаємо довго та голосно – А_____, а на чорний ставимо пальчик та співаємо коротко А (нейросенсорика, вправи на переключення).
- Вивчаємо приголосні та закріплюємо вимову у складах та словах.
– навчаємось промовляти звук з відповідним рухом тіла;
– демонструємо букву дактилем;
– на місці трафарету літеру прописуємо пальчиком, олівцем, замальовуємо фарбою, ліпимо з пластиліну;
– на вільному місці картки, навчаємо дитину прописувати букву та конструювати її з різного матеріалу;
– промовляти склади з одночасною візуалізацією мовного матеріалу – глобальне читання (кольори допомагають дитині розрізняти склади один від одного та надають впевненості, що червоні – це завжди склади з А, зелені – з О, тощо);
– на місці трафарету додатково промовляємо і прописуємо склади, що сприяє закріпленню знань кольорів та чіткості вимови;
– розрізавши склади, граємо в гру «Покажи де БА-БА, Дай мені БУ-БУ»;
– навчаємось вимовляти фразу: «Мама, на БА-БА»;
– розрізаємо на окремі робочі елементи картку з чистомовками (кожна чистомовка окремо);
– вимовляємо чистомовки з візуальним підкріпленням та, при потребі, з відповідними рухами тіла;
– вивчаємо чистомовки напам’ять, а картинка слугує дитині візуальною підтримкою;
– відрізаємо текст від малюнка. Дидактична гра «Прочитай і покажи де малюнок» – це сприяє розумінню прочитаного.
- Вивчаємо короткі прості вірші за принципом «Малюнкове читання».
– Вивчення віршів з візуалізацією сприяє розвитку пам’яті, уяви, уваги у дитини та розвиває зв’язне мовлення.
– Наявність тексту крупним шрифтом допомагає формувати навичку читання (підчитуємо короткі слова).
– Якщо ж дитина вміє читати, то цей навик можна вдосконалювати, читаючи вірші.
– Опираючись на малюнок і текст вірша, можна робити інсценізацію, яка розкриває творчий потенціал дитини і знімає напруження під час навчання.
Таким чином, рухи та жести – це засіб для стимуляції, формування мовлення чи його корекції у дітей. А кінцева мета таких занять – фонетично правильно оформлене мовлення без рухів. Навчаючи дітей, що мають ЗПР, а також затримку або відсутність мовлення, слід використовувати різноманітні засоби. А саме, використання символів, піктограм, жестів, рухів. Вони гармонійно доповнюють один одного і роблять процес навчання цікавим, доступним, динамічним та зрозумілим. Таке творче поєднання засобів та методик під час корекційно-розвиткових занять сприяє формуванню і розвитку мовлення дитини з ООП, формує навички комунікації, розвиває інтелектуальну діяльність дитини, що в свою чергу сприяє її майбутній соціалізації в суспільстві.